Історія економічної дипломатії icon

Історія економічної дипломатії



НазваІсторія економічної дипломатії
Сторінка1/5
Дата конвертації27.12.2012
Розмір0.81 Mb.
ТипДокументи
джерело
  1   2   3   4   5
1. /_стор_я Економ_чнох Дипломат_х - Конспект по робоч_й навчальн_й програм_.docІсторія економічної дипломатії

www.eskimosi.in.ua © 2005-2007

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка


Інститут міжнародних відносин


Кафедра світового господарства і

міжнародних економічних відносин


ас. Івлєва І.В.


ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ


РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

з відповідями


Київ – 2007

Підбір матеріалу:

Гаврись М.Г.

Єфіменко М.І.

Загорський О.Ю.

Запоточний А.І.

Згуровський О.М.

Джамалдаєва А.А.

Куліш І.С.

Куценко І.Є.

Михайлова М.В.

Пастовенський А.С.

Святська Т.А.

Скалацька О.В.

Терещенко Ю.Е.

Харківська В.Л.

Явтушенко К.О.


Упорядники:

Михайлова М.В.

Терещенко Ю.Е.

Загальний обсяг 78 години, в тому числі 20 год.- лекційних, 18 год. - практичних занять,40 год.- самостійна робота.





Назва теми

Години

лекц.

Семін.

Сам. Роб.



Економічна дипломатія, як сучасна система міждержавного врегулювання в світовій економіці.

2

2

4



Еволюція економічної дипломатії.


2




4



Торгова дипломатія стародавніх часів.

2




4



Коммерційна дипломатія середньовічча.

2

2

4



Торгівельно- економічна дипломатія індустріальної і постіндустріальної епохи.

2

2

4



Інвестиційна дипломатія.


2

2

4



Фінансово- кредитна складова економічної дипломатії.

2

2

4



Економічна дипломатія у сучасному світі.

2

2

4



Нормативно – правове обгрунтування економічної дипломатії.

2

2

4



Еволюція економізації зовнішньополітичної діяльності в Україні.




2

4




Всього годин

20

18

40


ТЕМИ ЛЕКЦІЙ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ


Лекція 1 Економічна дипломатія, як сучасна система міждержавного врегулювання в світовій економіці.


Лекція 2 Еволюція економічної дипломатії.


Лекція 3 Торгова дипломатія стародавніх часів.


Семінар 1. Еволюція економічної дипломатії.

1. Сутність та основні поняття економічної дипломатії.

Ще при зародженні дипломатії торгівля грала в ній першочергову роль, сама дипломатія розвинулася з торгівлі. Немає точних даних, коли посольські зв’язки стали регулярними та постійним, але відомо, що перші постійні посольства виникли в Італії, на території якої знаходилось багато країн, між якими склалися тісні економічні зв’язки.

У наші часи всі без виключення держави комерціалізують напрямки своєї дипломатичної діяльності. Адже у сучасному світі є безліч механізмів реалізації економічної дипломатії. Зокрема, Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку і т.д.

Сучасна економічна дипломатія, механізм реалізації її цілей, завдань за своєю структурою є різнорівневою і включає в себе національну (економічна дипломатія окремих країн), регіональну (інтеграційних об’єднань), глобальну (міжнародних організацій, форумів, самітів), а також офіційну і неофіційну, двосторонню та багатосторонню, кожній з яких притаманні свої функції, засоби і методи реалізації поставлених завдань.

Взагалі комерційна дипломатія пов’язана зі здійсненням торговельної політики держави і визначенням потрібних для цього форм своєї діяльності (зустрічі вищих посадових осіб чи офіційних представників держав, участь у конференціях і нарадах, укладання міжнародних договорів, постійні торговельні представництва держави за кордоном тощо). Автори навчального посібника “Комерційна дипломатія. Торговельна політика і право”,зазначають, що комерційна (економічна) дипломатія – це офіційна діяльність глав держав, урядів, торговельних і переговорних місій, спеціальних органів з питань зовнішніх відносин, міжнародної економіки та торгівлі щодо виконання цілей і завдань торговельної політики, захисту внутрішнього ринку від кризових явищ у світовій економіці, надто жорсткої іноземної конкуренції, різкого зростання імпорту та інших несприятливих умов для розвитку національної економіки, а також захисту прав та економічних інтересів держави, вітчизняних підприємств та інших суб’єктів господарювання за кордоном.

В.Д. Щетинин у навчальному посібнику «Экономическая дипломатия» економічну дипломатію визначає як закономірне явище у світових зв’язках, результат посилення ролі економічних факторів у міжнародних відносинах.

В «Кратком внешнеэкономическом словаре» економічна дипломатія визначається наступним чином: «Специфическая область современной дипломатической деятельности, связанная с использованием экономических проблем в качестве объекта и средства борьбы и сотрудничества в международных отношениях. Экономическая дипломатия, как и дипломатия вообще, является составной органической частью внешней политики, международной деятельности государства; именно внешняя политика определяет цели и задачи экономической дипломатии, которая представляет собой совокупность практических мероприятий, а также форм, средств и методов, используемых для осуществления внешней политики».


Джерела:

1. Навчальний посібник “Комерційна дипломатія. Торговельна політика і право” Львів, 2005

В.Д. Щетинин «Экономическая дипломатия» М. 2001

2. «Краткий внешнеэкономический словарь» М., Международные отношения, 1984. – С. 220-221

3. В.И. Попов «Современная дипломатия» М., Международные отношения, 2003

Скалацька О.В.

barbygirl_87@mail.ru


2. Розвиток ідей і теорій економічної дипломатії.

Теорія дипломатії розпочала свій розвиток з античної Греції. Римляни створили скоріше концепцію міжнародного порядку і дисципліни, чим міжнародної рівності і кооперації. Їхня участь у створенні теорії дипломатії була, звичайно, дуже велика. Спритність і хитрість вони замінили слухняністю, організацією, “звичаями світу” і ненавистю до беззаконня. Римляни зробили всесвітніми не тільки право, але і дипломатичну теорію. Але користь, яку вони принесли (не вважаючи pax romana [римський світ] і ідеї світового панування), мала, головним чином, значення для права і тому не підлягає обговоренню при вивченні неюридичної сторони дипломатії.

Потрібно визнати, що рівень європейської дипломатії, коли вона вперше сформувалася як окрема професія, був невисокий. Дипломати XVI і XVII століть часто давали привід для підозр, від яких несправедливо страждають їхні спадкоємці. Вони давали хабарі придворним, підбурювали до повстань і фінансували повстання, заохочували опозиційні партії, втручалися грубим чином у внутрішні справи країн, у яких вони були акредитовані, вони брехали, шпигували, крали.

Посол тієї епохи вважав себе “почесним шпигуном”. Він був глибоко упевнений, що приватна мораль - щось відмінне від суспільної моралі.

Надалі можна розрізняти два головних напрямки в теорії дипломатії: перше - це теорія військово-політичної касти, що є пережитком середньовіччя, друге - більш буржуазна теорія, що розвилася на ґрунті комерційних зв'язків. Перший напрямок схилявся до політики сили і багато приділяв увагу питанням національного престижу, положення, старшинства і блиску, друге цікавилося політикою, що дає прибуток, і займалося, головним чином, заспокоєнням, примиренням, компромісами і кредитами. Варто визнати, що ці напрямки часто перепліталися. Були епохи, коли феодальна концепція ставала миролюбною, а буржуазна надзвичайно войовничою. Але в загальному різниця між цими двома тенденціями - феодальною і буржуазною - кидає більш яскраве світло на розвиток і сучасне положення дипломатії, ніж усілякі пошуки нездійсненних моральних концепцій.

Першу теорію можна назвати войовничою, чи героїчною, а другу — купецькою, чи теорією крамаря. Перша розглядає дипломатію як війну іншими засобами, друга - як фактор, що допомагає мирній торгівлі.

Потрібно мати на увазі, що не тільки цілі, що ставить собі військова школа, - грабіжницькі, але і методи, якими проводиться ця політика, є скоріше військовими, чим цивільним. Переговори при такій системі нагадують воєнні дії чи в кращому випадку осінні маневри, і прийоми, що особи, що ведуть переговори, застосовують, більш подібні до воєнної тактики, чим до політики взаємних поступок, властивої спілкуванню цивільних осіб.

В основі такої концепції дипломатії лежить впевненість у тім, що метою переговорів є перемога і що відмова від повної перемоги означає поразку. Дипломатія розглядається як безупинна і неослабна діяльність, що має своєю метою остаточну перемогу. У стратегію переговорів тому входять обхід супротивника з флангу, захоплення стратегічних позицій, що негайно зміцнюються до переходу в подальший наступ, ослаблення ворога всілякого роду нападами за лінією фронту, спроби відокремити від головного ворога його союзників і організація нападу в одному місці, у той час як супротивник утримується в іншому. Тактика, застосована в ході переговорів, має також військовий характер.

На противагу цій військовій концепції дипломатії існує концепція комерційна, торгова, “концепція крамаря”. Ця цивільна теорія переговорів заснована на передумові, що компроміс між суперниками більш вигідний, чим повне знищення суперника. Переговори не є тільки фазою в боротьбі на життя чи на смерть, а спробою шляхом взаємних поступок досягти тривалої угоди.

Кожна з вищевказаних теорій має свої небезпеки й ілюзії, але найбільша небезпека полягає в тім, що військова школа не може зрозуміти щирості цивільної, а “крамарі” не розуміють, що “військовими” керують зовсім інші уявлення про способи і цілі переговорів. Перші занадто вірять у здатність сили залякувати, а другі - у здатність кредиту породжувати довіру. “Крамарі” бажають вселити довіру, а “військові” - страх. Різниця в концепціях створює зневагу і підозру в одних, і в інших.


3. Еволюція об’єкту та механізму реалізації завдання економічної дипломатії.

Сучасна економічна дипломатія носить аж ніяк не абстрактно-теоретичний характер, тому що: а) цей напрямок державного сприяння формам і методам участі в міжнародній економіці став універсальним, загальносвітовим явищем; б) фактор економічного інтересу і національної економічної безпеки має як і раніше вирішальне значення, і економічна дипломатія, як і раніше, покликана сприяти його забезпеченню; в) виконувати свої розширені і модернізовані функції економічна дипломатія може лише як елемент у механізмі керування; г) специфічною рисою такого управлінського механізму служить наявність єдиного правового поля або; д) реалізація можливостей економічної дипломатії може виявлятися подвійно — і як засіб рівноправного співробітництва, і як знаряддя нового, властивого сучасному етапу розвитку світового господарства переділу ринку, сфер власності і впливу; е) економічна дипломатія набуває риси соціально орієнтованої міжнародної діяльності; ж) підвищується роль економічних питань при проведенні консультацій між посольствами (у т.ч. на рівні відділів), міністерствами і т.д.

Тим самим економічна дипломатія не тільки допомагає розв’язанню поточних і орієнтованих на найближче майбутнє задач, але робить також вплив на характер оцінок навіть віддалених суспільно-економічних перспектив.


Лекція 4 Коммерційна дипломатія середньовічча.


Семінар 2. Коммерційна дипломатія середньовічча.

1. Головні риси торгівельної дипломатії.


2. Місце торгівлі у формуванні зовнішньої політики і дипломатії.

Протягом всієї історії - від стародавніх часів і по сьогоднішній день торгівля відігравала і відіграє важливу роль у формуванні зовнішньої політики і дипломатії. Розглянемо як розвивалися торгівельні відносини від стародавніх часів до сьогодення.

В цілому, розвиток міжнародної торгівлі, за стародавніх часів супроводжувався:

1) стабілізацією торговельних стосунків між державами і цивілізаціями;

2) стійкістю і систематичністю обміну продуктами, цінностями, сировиною і т.д.;

3) розширенням товарної структури міждержавної торгівлі;

4) переважанням зовнішньої торгівлі над внутрішньою, особливо для античних цивілізацій (а десь в 3-2 століттях до н.е. більшого значення зовнішня торгівля набуває і для Східних цивілізацій)

Говорячи про товарну структуру, ми можемо сказати, що вона розширилася за рахунок такого специфічного товару, як жива робоча сила. Мова йде про перші ознаки міграції робочої сили (насильницька міграція).

За стародавніх часів утверджується державна регламентація господарського життя в цілому і міжнародної торгівлі зокрема. В епоху середньовіччя державницький вплив на зовнішню торгівлю здійснювався через інститут "тамкару".

Тамкару – це службова особа або торговельний агент палацу чи храму. Як правило тамкару були наділені відповідними повноваженнями: контролювати зовнішню торгівлю, виконувати функції митаря, а також обов'язки збирача натуральних податей і контролера за грошовими надходженнями (пізніше) на користь палацу чи храму. Тамкару не просто залежав безпосередньо від правителя відповідного рівня – він був представником цього правителя як носія ознак державності. Через цей інститут правителі тримали в своїх руках розподіл засобів екпорту-імпорту, захист торгових караванів і окремих купців, заступництво (в тому числі і правове, юридичне) по відношенню до власних купців на територіях і в країнах, з якими підтримувалися сталі зв'язки (нерідко правителями купцям надавався статус недоторканості, близький до дипломатичного.

Досить поширеним у Стародавні часи був інститут кару (переважно в Західній Азії). Кару – це община факторій, об'єднання, яке виступало посередником у міждержавному обміні, але статус його був значно вищий, ніж факторій (які теж були посередниками в міждержавній торгівлі). На відміну від факторій, які повністю залежали від держави, кару мали власний статут і регулювали свої відносини з торговельними сторонами, спираючись на цей юридичний статут. Кару були менш залежними від правителя, а відтак і від держави. Часто їх діяльність не підлягала контролю з боку держави. Нерідко кару об'єднували купців даної країни чи даної території і характером їх взаємовідносин в межах кару була взаємопідтримка і взаємодопомога.

В більш пізні часи (2-1 тисячоліття до н.е.) досить помітною стає спеціалізація в міжнародній торгівлі, в тому числі і серед купецтва. Наприклад, існували групи купців, які спеціалізувалися на оптовій торгівлі, продавці в кредит, фрахтівники. Вирізнялася така спеціалізація, як агенти і контролери торгових домів, скарбники торговельних домів і т.і.Можна зробити висновок, що міжнародна торгівля в стародавні часи піднімається на досить високий рівень.

В період становлення індустріальної цивілізації нового змісту набирає міжнародна торгівля. Як і в попередні епохи їй належить провідне місце в системі світогосподарських зв'язків (як традиційної форми МЕВ). Зміст міжнародної торгівлі міняється, по-перше, у зв'язку з тим, що вона набирає світового рівня і спирається на світовий ринок, по-друге, докорінно міняється товарна структура експорту-імпорту у світовій економіці.

Значною мірою зростають масштаби міжнародної торгівлі. Наприклад, за період 1720-1780 роки обсяг міжнародної торгівлі зростає в 2,1 рази, за період 1800–1880 рр. обсяги міжнародної торгівлі зростають більше ніж в 10 разів, за період 1896–1913 рр. міжнародна торгівля зростає ще в 2,5 рази. Зростання обсягів торгівлі відмічається переважно між розвиненими країнами того часу.

Досить різноманітною була зовнішньоторговельна політика країн тодішнього світу, причому слід зауважити, що вже в 19 столітті розвиненими країнами формувався гнучкий підхід щодо формування зовнішньоекономічної, зовнішньоторговельної політики і стратегії.

На мою думку, торгівельні відносини, зокрема міжнародні – це основна причина існування зовнішньої політики і дипломатії як такої. Країна може жити в умовах автаркії, не торгувати з іншою країною, а все що виробляється в ній буде споживатися лише нею. Недоліком є те, що країна не в змозі виробляти всі можливі види товарів. У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити, саме тому необхідна торгівля, щоб кроаїни які приймають участь в ній мали змогу отримати певні переваги. Таким чином країни експортують ті товари, на виробництві яких спеціалізуються, і імпортують товари, на виробництві яких спеціалізуються інші. Де і який товар купити, яким чином заключити договори на користь своєї країни, яким чином захистити національного виробника – це є одні з основних завдань зовнішньої політики і дипломатії. Зовнішня політика – це політика держави по відношенні до інших держав, яка здійснюється з метою збереження і розвитку національних цінностей і інтересів . Розвиток будь якої держави залежить, в першу чергу, від торгівлі, адже завдяки торгівлі і виробництві можна збільшити темпи економічного росту країни. Зовнішня політика і дипломатія здійснюється з метою забезпечення хороших, вигідних для країни умов торгівлі. Таким чином торгівля відіграє важливу роль у формуванні зовнішньої політики і дипломатії країни.


Джерела:

1. Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин: Підручник / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, О.В. Бутенко та ін. Либідь, 1992 ст. 184 - 192.

2. Міжнародні економічні відносини: історія: Підручник / А.С. Філіпенко. Либідь, 2006

Запоточний А.І.

ruba4ok@mail.ru


Пошукове завдання: У чому полягає складність формування основних засад комерційної дипломатії в епоху середньовічча?


Лекція 5 Торгівельно- економічна дипломатія індустріальної і постіндустріальної епохи.


Семінар 3. Торгівельно- економічна дипломатія індустріальної і постіндустріальної епохи.

1. Етапи переходу від торгівельної дипломатії до тогрівельно - економічної.


2. Торгівельна дипломатія 19 – п.20 ст.

Одним із найбільш гострих питань сучасної дипломатії – роль яку в ній грають економічні проблеми бізнесу, торгівлі, фінансів та інформація про новітні технології. При зародженні дипломатії торгівля в ній відігравала визначальну роль, можна навіть сказати, що сама дипломатія сформувалася за рахунок торгівлі.

В різні часи до взаємозв’язку дипломатії з торгівлею ставилися по різному і не завжди однозначно. В епоху середньовіччя наприклад заохочувалося таке співіснування, але починаючи з 16 століття дипломати стали дуже обережно відноситися до торгівлі і стали більш політично орієнтованими в своїй діяльності. Вони вважали, що представляють країну на міжнародній арені, а не окремих промисловців, тому було неприйнятним займатися питаннями торгівлі.

Однак починаючи приблизно з середини 19 століття поступово питання торгівлі в посольствах деяких країн почали грати одну з ключових ролей. В цьому аспекті ми можемо виділити Німеччину, Бельгію, та також Росію.

У 1880 році комерційними аташе були призначені в англійські посольства спочатку до Парижу, Берліну, потім у Константинополі та Пекіні. Потім це ж саме зробили посольства Франції та Німеччини.

Наближення світової війни поставила гостро проблему нових технологій, а саме нових технологій у сфері озброєнь та нових видах зброї. Закупівля нових видів зброї були основою військових успіхів та стали носити політичний характер. Нові військові технології потребували включення до комерційної дипломатії спеціалістів військово-промислового профілю та включення їх до складу посольств, пізніше вони стануть називатися аташе з питань науки та техніки, комерційні аташе(в СРСР та Росії - торгпредами). Здавалося, що прийшов час, коли посольства в цілому, весь їх дипломатичний штат будуть більше займатися питаннями торгівлі, але цей період продовжувався не довго. Знову з’явилися передумови до нової війни та дипломатія у 20-30 роках двадцятого століття стала займатися суто політичними проблемами : як чи то запобігти новій війні чи то вступити до вигідного політичного блоку. Дипломати почали все частіше відходити від торгівельних справ та перекладати ці обов’язки на комерційних аташе, торгпредства чи консульства. Навіть другі чи треті секретарі стали вважати, що зв’язок з торгівлею принижує їх статус та значимість, та перетворює їх на комівояжерів, тому вони відсилали відвідувачів, що цікавилися торговими проблемами до консульських робітників.

Першими на шлях „комерціалізації” дипломатії після Другої світової війни стали Сполучені Штати Америки. У той час як їх основні супротивники – Німеччина, Японія та Італія та їх союзники – торгівельні конкуренти Англія та Франція вийшли з війни дуже послабленими, США навпаки значно посилили свій економічний потенціал. Природно, що війна відкрила величезні можливості та дала міцний поштовх росту експорту США. Керівництво США зрозуміло, що для того, щоб ефективніше дістати можливі вигоди треба шляхом посилення ролі дипломатії в вирішенні економічних питань, вивозу капіталів та товарів. До планів американської зовнішньої політики та дипломатії входила розробка основних напрямків економічної експансії США. Для реалізації цих планів був розроблений „план Маршала”. Після США курс на торгівельну дипломатію взяли Німеччина, Англія, згодом Японія.

Протягом 20 століття збільшилася кількість міжнародних економічних договорів : про Міжнародний Валютний Фонд, МБРР, ГАТТ, ЄБРР та багато інших. Створення нових країн призводить до ускладнення їх відносин між ними, при чому не тільки з національних, а й з економічних питань. А відомо, що чим більше проблем виникає, тим частіше до їх вирішення застосовується дипломатія.

Економічні відносини в сучасному світі стали настільки різноманітними, що призвело до збільшення залежності одних країн від інших в такому ракурсі, що їх вирішення стало дедалі частіше залежити від геополітики. Встановлені різноманітні зв’язки між країнами, міжнародні корпорації, інвестиції капіталу до інших країн, спільні підприємства, капіталовкладення в інші країни, міжнародний туризм та інше – все це призводить до колосального росту товарному обміну, збільшенню міжнародних фінансових операцій.

Виникла нова галузь дипломатії, що займається відносинами всередині економічних союзів та блоків а також зв’язками між ними. В багатьох посольствах західних країн визначальну роль стали грати не двосторонні, а багатосторонні відносини економічних суспільств, підготовка угод між ними, узгодження змін у законодавстві своїх країн, які диктуються розширенням економічного співробітництва. При цьому для вирішення цих питань дуже часто втручаються політичні партії, що в свою чергу ускладнює роботу дипломатичного корпусу.


Джерела:

Попов В.І. „ Современная дипломатия” Москва 2003р. с.112-122.

Харківська В.Л.

  1   2   3   4   5



Схожі:

Історія економічної дипломатії iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України 5-12 класи Рівень стандарту увага!
Авторські права на текст програми «Історія України. Всесвітня історія, 5–12 кл.» належать Міністерству освіти і науки України та...
Історія економічної дипломатії iconКількість шкільних євроклубів та Центрів дитячої дипломатії Полтавської області

Історія економічної дипломатії iconТема Предмет і метод економічної теорії Зародження економічної теорії як науки. Основні напрями і школи світової економічної думки
Кти власності. Сучасні типи та форми відносин власності. Роздержавлення і приватизація як методи. Власність, її сутність і місце...
Історія економічної дипломатії iconПредмети суспільно-гуманітарного спрямування Історія України. Всесвітня історія
України. 10-11 класи" авторів Пометун О.І., Гупана Н. М., Фреймана Г. О. (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного...
Історія економічної дипломатії iconОрієнтовні вимоги оцінювання навчальних досягнень учнів при вивченні предмету «Історія» в основній школі
Ивченні предмету «Історія» в основній школі має відбуватися згідно державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, які...
Історія економічної дипломатії iconІсторія педагогіки
Мета: Ознайомлення студентів з організаційними формами роботи в курсі “Історія педагогіки” та основними категоріями і структурою...
Історія економічної дипломатії iconСтатистичні дані про кількість шкільних євроклубів, центрів дитячої дипломатії Полтавської області та їх діяльність у 2012 році

Історія економічної дипломатії iconЗ дисципліни “Економічна історія”
...
Історія економічної дипломатії iconМетодичні рекомендації до виконання самостійної роботи студентів з предмету
Значна політизованість, применшення впливу західної економічної науки або трактування цього впливу переважно з негативного боку,...
Історія економічної дипломатії iconЛекція. Тема Предмет і метод економічної теорії
Багатозначність поняття „економіка. Система економічних знань. Предмет, основні функції економічної теорії. Економічні категорії...
Історія економічної дипломатії iconІсторія Створення Дебатного Клубу
Наша історія – незвичайна. Ми усі дуже різні, наші життя – сплетіння різноманітних подій і пам’ятних слів, але розпочалась вона тоді,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©razom.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи