П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом icon

П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом



НазваП. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом
Сторінка1/46
П. Л. ШУПИКА<><> <> <><>Львівский державний медичний університе
Дата конвертації03.01.2013
Розмір5.58 Mb.
ТипДокументи
джерело
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

Львівский державний медичний університет
ІМ. ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

      ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ


«З А Т В Е Р Д Ж Е Н О»

_____________ В.Г. Пєрєдєрій

«____»_______________2006 р.

ТИПОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН І ПРОГРАМА

Спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІVрівня акредитації з фаху
„ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА-СІМЕЙНА МЕДИЦИНА”


КИЇВ – 2006

^ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

Львівский державний медичний університет ІМ. ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
      ^

      ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ


ТИПОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН І ПРОГРАМА Спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІVрівня акредитації з фаху

^ ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА-СІМЕЙНА МЕДИЦИНА”

КИЇВ – 2006

Заступник директора департамента Ректор НМАПО ім. П. Л. Шупика

кадрової політики, освіти та науки член – кор. АМН України,

МОЗ України проф. Ю. В. Вороненко

проф. О. П. Волосовець ___________________________

______________________________ «____»________________ 2006 р.

«____»________________2006 р.

Типовий навчальний план та програма інтернатури випускників медичних вищих навчальних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації з спеціальності „Загальна практика – сімейна медицина” розроблені співробітниками кафедр Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького, Харківської медичної академії післядипломної освіти відповідно до наказу МОЗ України №81 від 23.02.2005р. „Про затвердження Переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів” та наказу МОЗ України від 25.11.2005р. №621 „Про внесення змін до наказу МОЗ України №81”.

Рецензенти:

Коваленко В. М. – доктор медичних наук, професор, член – кор. АМН України, головний спеціаліст з внутрішніх хвороб МОЗ України.

Гиріна О. М. – доктор медичних наук, професор, завідуюча кафедри поліклінічної терапії та сімейної медицини НМУ ім. Богомольця.

Навчальний план і програма схвалені координаційною науково – методичною радою з післядипломної освіти лікарів і провізорів при департаменті кадрової політики, освіти і науки Міністерства охорони здоров’я України

«_______»___________________ 2006 р.

^ СКЛАД РОБОЧОЇ ГРУПИ

Вороненко Ю.В. – ректор Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, член – кор. АМН України, доктор медичних наук, професор.

^ Лисенко Г.І. – доктор медичних наук, професор, декан факультету „Загальна практика-сімейна медицина”, завідувач кафедри сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Президент Української Асоціації сімейних лікарів.

^ М’ясніков В.Г. - доктор медичних наук, професор, проректор з учбової роботи Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Кияк Ю.Г. – доктор медичних наук., професор, завідувач кафедри сімейної медицини.

^ Заремба Є.Х. – академік АН ВШУ, доктор медичних наук., професор кафедри сімейної медицини ФПДО Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького.

Корж О.М. - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загальної практики - сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти.

^ Снопков Ю.П. - доктор медичних наук., професор кафедри загальної практики - сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Ященко О.Б. - кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

^ Січкоріз О.Є. - кандидат медичних наук, доцент, декан ФПДО Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького.

Марченко В.Г. – доктор медичних наук., професор, проректор з учбової роботи Харківської медичної академії післядипломної освіти.

^ Вернер О.М. – кандидат медичних наук, доцент, начальник навчального відділу Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Нікольська О.І. – кандидат медичних наук, доцент, завідуюча сектором інтернатури Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

^ Данилюк С.В. - кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Хіміон Л.В. - кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

^ Матюха Л.Ф. - кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Скибчик В.А.– кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини ФПДО Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького.

^ Соломенчук Т.М. – кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини ФПДО Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького.

Волошиновська С.Й. – кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини ФПДО Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького.

^ Світлик Г.В. – кандидат медичних наук, доцент кафедри сімейної медицини ФПДО Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького.

Цогоєва Л.М. – кандидат медичних наук, доцент кафедри загальної практики - сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти.

^ Лаврова Є.В. - кандидат медичних наук, доцент кафедри загальної практики - сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Бережний В.В. - доктор медичних наук, професор, зав. кафедрою педіатрії № 2 Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.

Шунько Є. Є.- доктор медичних наук, зав. кафедрою неонатології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.

^ Корнєва В.В. - кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії №2 Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.

Лакша О.Т. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неонатології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.

^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

В умовах адаптації галузі охорони здоров'я України до нових економічних відносин первинній медико-санітарній допомозі на засадах сімейної медицини відведена провідна роль у медичному забезпеченні населення. Це визначено в Концепції розвитку охорони здоров’я населення України, затвердженій Указом Президента України від 7 грудня 2000 року за № 1313/2000.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 96 від 24.02.1992 року "Про зміни організації спеціалізації (інтернатури) випускників медичних і фармацевтичних інститутів і медичних факультетів університетів" і наказу МОЗ України №53 від 02.04.1992 року "Про зміни в післядипломній підготовці випускників медичних і фармацевтичних інститутів і медичних факультетів університетів" розпочата 2-річна спеціалізація (інтернатура) за спеціальністю "Загальна практика – сімейна медицина".

Згідно Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 вересня 1996 р. №291, спеціалізація (інтернатура) є обов'язковою формою післядипломної підготовки випускників усіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора) - спеціаліста певного фаху.

Пріоритетним напрямком розвитку сімейної медицини вважається підготовка фахівців за спеціальністю “Загальна практика – сімейна медицина” на післядипломному етапі освіти шляхом спеціалізації випускників вищих медичних навчальних закладів у 2-річній інтернатурі.

В інтернатуру зараховуються випускники вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації після складання державних іспитів та присвоєння кваліфікації лікаря і отримання диплому. Підставою для зарахування в інтернатуру є диплом лікаря, посвідчення про скерування на роботу за персональним розподілом або довідка про право на самостійне працевлаштування.

Інтернатура проводиться у формі очно-заочного навчання на кафедрах вищих медичних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації і закладів післядипломної освіти та стажування в базових установах охорони здоров'я. Базою стажування для лікарів-інтернів спеціальності "Загальна практика – сімейна медицина" повинні бути амбулаторії сімейного лікаря чи відділення сімейної медицини в складі міських поліклінік.

Початок навчання з 1 серпня. Випускники, які з поважних причин не можуть своєчасно приступити до навчання в інтернатурі, зобов’язані до 15 серпня повідомити про це Головне управління державної служби та медичних кадрів Міністерства охорони здоров’я України. Якщо випускник без поважних причин не приступив до навчання в інтернатурі до 1 вересня, то він не допускається до проходження інтернатури. У цьому випадку він, за поданням управління охорони здоров’я обласної держадміністрації, може бути зарахований до інтернатури з початку наступного навчального року з дозволу Головного управління державної служби та медичних кадрів Міністерства охорони здоров’я України.

Метою інтернатури є поглиблення теоретичної та практичної підготовки випускників вищих навчальних закладів, набуття ними професійних практичних навичок і вмінь, формування професійної готовності до самостійної лікарської діяльності, формування сімейного лікаря, як організатора та координатора лікувально-діагностичної та профілактичної роботи на територіальній дільниці тощо.

Згідно вимог сьогодення організація навчального процесу вимагає трансформації і приближення національних законодавчих документів та навчальних програм і планів до вимог Болонської декларації, яка прийнята 34 європейськими державами. Основним завданням цього процесу є формування загальноєвропейського освітнього простору. Ці обставини вимагають розробки єдиної концепції модернізації як додипломної, так і післядипломної медичної освіти України з урахуванням вимог Болонського процесу та збереження основних досягнень національної системи підготовки кваліфікованих кадрів різного рівня кваліфікації. Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою.

Вперше в Україні створена програма інтернатури зі спеціальності „Загальна практика – сімейна медицина структурована за кредитно-модульним принципом.

Згідно вимог Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи ECTS та положень „Тимчасового положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” 1 тиждень = 1,5 кредиту; 1 кредит ECTS становить 30 академічних годин. Загальне навчальне навантаження інтернів на тиждень становить 1,5 кредиту (45 навчальних годин, з яких аудиторних – не більше 30). Термін навчання в інтернатурі за фахом „Загальна практика – сімейна медицина” складає, згідно наказу МОЗ України №220 від 28.04.2004 року, 2 роки.

Навчальний план та програма розраховані на 2 роки спеціалізації (інтернатура). Протягом першого року (6 місяців) навчання на відповідних кафедрах медичних вищих навчальних закладів IV рівня акредитації, 5 місяців — праця в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини, 1 місяць — відпустка. Протягом другого року (4 місяці) навчання на відповідних кафедрах вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації, 7 місяців — праця в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини, 1 місяць — відпустка. Таким чином, на очному циклі навчання протягом 10 міс. інтерни відпрацьовують 1980 год., що складає 66 ECTS, а на заочному циклі протягом 12 міс. інтерни навчаються 2340 год., що становить 78 ECTS. Всього протягом 2-х років навчання інтерн відпрацьовує 4320 год. та набирає 144 ECTS.

Відповідно до вимог Болонського процесу програма дисциплін структурована на модулях, до складу яких входять блоки змістових модулів. Обсяг навчального навантаження інтернів описаний у кредитах ECTS – залікових кредитах, які зараховуються інтернам при успішному засвоєнні ними відповідного модулю (залікового кредиту), як сукупності їх блоків.

Кожний модуль являє собою відносно самостійний фрагмент програми, що містить значну за обсягом і змістом теоретичну і практичну інформацію. Кожний модуль складається з змістових модулів, які, в свою чергу, розподілені за темами. Тема – частина змістового модулю, що об’єднує коло конкретних, достатньо вузьких теоретичних питань, практичних вмінь та навиків. Програма містить як змістові модулі з основної, так і з додаткових дисциплін, на які відведено 36 годин (організація невідкладної медичної допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях, СНІД, вірусні гепатити, радіаційна медицина, особливо небезпечні інфекції, медична інформатика). Враховуючи великий обсяг знань та вмінь, якими сімейний лікар має оволодіти під час навчання в інтернатурі, та короткий строк навчання (22 міс.), з програми вилучені військово-спеціальна підготовка, військово-медична підготовка, клінічна імунологія. Вивчення цих дисциплін, які безумовно представляють інтерес для сімейного лікаря, потребують достатнього часу. Тому їх опанування доцільно проводити на циклах тематичного удосконалення.

Вперше в навчальному плані та програмі інтернатури розписано заочний етап з чітким розподілом годин на окремі модулі та блоки.

Вперше виділено час для самостійної роботи та розписаний чіткий перелік тем, які лікар-інтерн має засвоїти самостійно, як на очному, так і на заочному етапі навчання.

Для виконання даної програми в процесі навчання передбачено різні види занять: лекції, семінари, практичні заняття на кафедрі, курація хворих на заочній базі стажування та самостійна робота.

У відповідності з вимогами сьогодення на кафедрі на лекції відводиться не більше 5%, на практичні заняття на кафедрі - не менше 70%, на семінарські заняття – 10-15%; на самостійну роботу відводиться 30 -35% від загального часу, як на очному, так і на заочному циклах навчання. Решту часу на заочному циклі лікар-інтерн проводить курацію хворих під керівництвом безпосереднього керівників (тренерів) на базі стажування.

Під час навчання на кафедрах дозволяється зміна навчального плану, програми в межах 15% годин на розгляд викладачів кафедр з наступним затвердженням цих змін методичною комісією факультету (інституту).

Засвоєння теми контролюється на практичних та семінарських заняттях у відповідності до конкретних цілей, засвоєння змістових модулів – на практичних підсумкових заняттях. Підсумковий контроль засвоєння модулів або блоків здійснюється по їх завершенню. Для контролю рівня знань і практичних навиків лікар-інтерн після кожного модулю або блоку (на які поділені модулі) програми складає проміжну атестацію, за результатами якої він отримує заліковий кредит. Оскільки окремі модулі включають підготовку як на очному, так і на заочному циклах навчання, підсумковий контроль слід проводити по їх завершенню. Це вимагає перегляду графіку навчального процесу з неодноразовим приїздом слухачів, як в академії післядипломної освіти, так і на бази стажування. Оскільки на сьогоднішній день, враховуючи недостатнє фінансування, це викликає певні труднощі, доцільно проводити підсумковий контроль декількох модулів, вивчення яких уже цілком завершено (тобто відпрацьовані очний та заочний етапи підготовки) або 1 раз на три місяці при виїзді атестаційних комісій закладів післядипломного навчання в обласні центри, або перед другим очним циклом навчання. Це дає можливість інтернам, які не здали підсумковий контроль з окремого модулю, допрацювати незасвоєні питання в індивідуальний час у період, який залишився до закінчення інтернатури та спробувати здати підсумковий контроль з модулю повторно.

Оцінка успішності лікаря-інтерна з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою, як середньоарифметична оцінка засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ECTS та шкалою, прийнятою в Україні.

Для тих інтернів, які хочуть поліпшити успішність дисципліни за шкалою ECTS, кінцевий контроль здійснюється додатково, по завершенню вивчення дисципліни під час іспиту, комісійно у відповідності з кінцевим і конкретними цілями з дисципліни.

По закінченню інтернатури проводиться заключний атестаційний іспит. Інтерни, які успішно склали іспит, отримують сертифікат лікаря встановленого зразка за фахом “Загальна практика-сімейна медицина”.

^ Графік навчального процесу

Роки навчан­ня

Місяці

VIII

IX

X

XI

XII

I

II

III

IV

V

VI

VII

1-й рік

Б

К

К

К

К

К

К

Б

Б

Б

Б

В

2-й рік

Б

Б

Б

Б

Б

Б

Б

К

К

К

К

В

Примітка: Б – стажування на базі

К – навчання на кафедрі та суміжних кафедрах

В – відпустка

Основною метою роботи на базах стажування є засвоєння професійних практичних навичок і вмінь, вивчення основних особливостей організації роботи сімейного лікаря та підготовки лікаря-інтерна до самостійної роботи в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини. Виконання навчальної програми на базі стажування досягається шляхом їх практичної лікарської діяльності під керівництвом безпосереднього керівника інтернів в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини протягом всього періоду перебування на базі.

Якщо в амбулаторії сімейної медицини на базі стажування неможливо забезпечити умови для виконання всього обсягу роботи, передбаченого програмою навчання лікаря-інтерна за фахом “Загальна практика – сімейна медицина”, керівнику лікаря – інтерна на заочній базі стажування рекомендується забезпечити можливість отримання лікарем – інтерном необхідних знань та вмінь на базі спеціалізованих кабінетів багатопрофільних поліклінік.

^ ПРактична підготовка лікарів-інтернів на базі стажування

Розподіл робочого часу лікаря-інтерна на роботу в амбулаторії, на дільниці сімейного лікаря та у кабінетах проводить керівників інтернів відповідно до особливостей організації роботи базової установи. Під час роботи в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини лікар-інтерн приймає участь в клінічних тематичних розборах хворих (1 раз на тиждень) та окремих семінарських заняттях, які проводять керівники інтернів. Крім того інтерни беруть участь у профілактичній, санітарно-освітній роботі на дільниці, клінічних та клініко-патологоанатомічних конференціях, роботі наукових лікарських товариств.

Статус лікаря-інтерна у відділенні

В адміністративному відношенні лікар-інтерн підпорядковується керівництву базової лікувально-профілактичної установи. На нього повністю поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, що встановлені для медичних працівників даної установи. Під час проходження інтернатури, при здійсненні функції лікаря він володіє правами і несе відповідальність за свої дії на рівні з іншими лікарями.

Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лікар-інтерн повинен самостійно забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під керівництвом безпосереднього керівника. Необхідно звернути особливу увагу на зміст, що вкладається в розуміння "самостійно". В точному розумінні лікар-інтерн не може працювати самостійно, оскільки при його обмеженій компетентності неможливо надати усю повноту вирішення складних клінічних, організаційних чи деонтологічних завдань. Виходячи зі сказаного, під поняттям "самостійність" необхідно розуміти тільки максимально можливу самостійність, яка, однак, повинна бути під контролем керівника. Необхідний індивідуальний підхід, зумовлений конкретними теоретичними знаннями лікаря-інтерна з того чи іншого питання, ступенем засвоєння практичних навичок, його характерологічними особливостями та рядом інших факторів. Ступінь самостійності повинен прогресивно зростати в процесі навчання і, в результаті, до кінця інтернатури підготовка лікаря-інтерна повинна відповідати поставленим вимогам самостійності у вирішенні клінічних задач, передбачених програмою.

Вузькі розділи навчальної програми та додаткові програми інтерни вивчають під час навчання як в очній частині на відповідних кафедрах, де одночасно поглиблюють теоретичні знання і вдосконалюють спеціальні практичні навики, так і на заочному циклі, на якому передбачено відповідний час на засвоєння практичних навиків та самостійну роботу, з чіткою регламентацією відповідних видів роботи.

Зважаючи на актуальність підготовки інтернів з питань педіатрії під час навчання на заочному циклі за програмою модуля ІУ Охорона здоров’я дітей передбачено 450 годин. Розподіл годин: практична підготовка на базі стажування - 300 год., самостійна робота - 150 год. У зв’язку з тим, що на базах стажування в амбулаторно-поліклінічних умовах досить важко забезпечити належний рівень практичної підготовки за модулем IV (не завжди є в наявності достатній контингент хворих), пропонується 50% часу з виділених годин для практичної роботи працювати в умовах стаціонару.

Можливий розподіл 150 год., що відведені для роботи у стаціонарних відділеннях:40 год. – відділення патології новонароджених; 40 год. - відділення дітей раннього віку; 40 год. - відділення дітей старшого віку; 30 год. - відділення дитячої анестезіології та інтенсивної терапії, Під час проходження заочного циклу у структурах амбулаторно-поліклінічній службі (150 год.), бажано не менше 70% часу працювати у дитячих поліклініках або дитячих відділеннях міських або районних поліклінік. Решту годин інтерни працюють за місцем майбутньої роботи.

Змістовний модуль Дитячі інфекційні хвороби (45 год.) модулю ІХ Клінічна епідеміологія, інфекційні хвороби та фтизіатрія (очний цикл) доцільно проводити на кафедрах дитячих інфекційних захворювань або на кафедрах педіатрії з курсом дитячих інфекцій. Під час навчання на заочному циклі за даним змістовним модулем виділяється 50 годин для : практичної підготовки на базі стажування, які діляться так: 30 год. - робота в дитячому інфекційному відділенні, 20 год. – у відповідній поліклінічній структурі.

Лікар за фахом “Загальна практика – сімейна медицина” виконує весь обсяг роботи передбачений займаною посадою. Із загальної кількості робочого часу на базі стажування рекомендовано виділити 90 год. (2 тижні) на роботу в кабінеті функціональної діагностики, 45 год. (1тиждень) на роботу в рентгенологічному кабінеті, на роботу в СЕС – 45 год. (1тиждень) та на роботу в фізіотерапевтичному кабінеті – 45 год. (1тиждень).

За весь період спеціалізації в інтернатурі лікар-інтерн повинен оволодіти певним переліком практичних навичок і маніпуляцій. Передбачено три рівні засвоєння матеріалу: перший рівень – ознайомлення з даним питанням; другий рівень – уміння застосувати набуті знання у роботі з хворими, виконувати найбільш поширені маніпуляції; третій – уміння самостійно проводити необхідні заходи для обстеження і лікування хворих.

Таким чином, робота лікаря-інтерна із спеціальності "^ Загальна практика – сімейна медицина" на базі стажування охоплює наступні основні напрямки:

І. Практична діяльність.

  1. Діагностична робота

Основна мета цього розділу роботи – оволодіння сучасними методами діагностики в умовах амбулаторії (відділення) сімейної медицини. Не дивлячись на навчання у вищому медичному закладі освіти, вдосконаленню знань з діагностики слід приділяти особливу увагу. Перш за все, йде мова про закріплення отриманих раніше знань та навичок на такому рівні, який міг би бути основою для подальшої самостійної роботи. По-друге, специфіка роботи сімейного лікаря вимагає вдосконалення певного обсягу спеціалізованих діагностичних маніпуляцій, визначення необхідності скерування хворого на додаткові методи обстеження та інтерпретація їх результатів.

Керівнику інтернів необхідно приділяти велику увагу удосконаленню ними навичок у зборі анамнезу, в правильному виконанні фізикальних методів (пальпації, перкусії, аускультації) дослідження.

При складанні індивідуального плану підготовки лікаря-інтерна керівник встановлює конкретний термін оволодіння різними практичними навичками і кількість маніпуляцій з урахуванням характеру і обсягу лікувально-діагностичної роботи на базі стажування та графік навчання на кафедрах в очній частині інтернатури.

  1. ^ Лікувальна робота

У процесі підготовки лікарі-інтерни засвоюють принципи консервативного і оперативного лікування хворих в амбулаторних умовах, основи надання невідкладної медичної допомоги, спостереження за хворими в післяопераційному періоді. Лікарі вивчають особливості організації і проведення лікування хворих в умовах стаціонару на дому. Особливу увагу слід приділяти у вивченні лікарями-інтернами немедикаментозних методів лікування, заходів реабілітації та санаторно-курортного лікування. Інтерн повинен вміти визначити покази до госпіталізації та забезпечити наступність щодо лікування хворих.

  1. ^ Профілактична та санітарно-освітня робота

Основою роботи лікаря загальної практики є профілактична робота, що забезпечує особливу ефективність та економічність організації первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини. У вищих навчальних закладах цьому розділу не надається належна увага, тому керівникам інтернів слід зробити акцент на поглибленні практичних навиків з організації профілактичної роботи на дільниці. Лікарів-інтернів слід активно залучати до санітарно-освітньої роботи шляхом підготовки доповідей та наочних посібників. Керівник інтерна повинен звернути особливу увагу на правила організації диспансерного нагляду за хворими, патронажу за вагітними та новонародженими, виділення осіб з факторами ризику та навикам по оцінці стану здоров'я населення дільниці.

  1. ^ Протиепідемічна робота

Санітарно-протиепідемічна робота передбачає знання інтернами основних документів, які регламентують заходи з підтримання санітарно-епідемічного режиму у лікувально-профілактичних закладах, основних заходів асептики та антисептики. Лікар-інтерн за допомогою керівника складає план щеплень на дільниці та проводить контроль його виконання та ефективності. Керівникам інтернів необхідно проводити з лікарями-інтернами практичні заняття з організації протиепідемічних заходів при виникненні осередку інфекції.

ІІ. Теоретична підготовка лікарів-інтернів.

Основою теоретичної підготовки лікаря-інтерна є самостійна робота над літературою. Керівник повинен з’ясувати у інтерна з якою літературою він ознайомлений, характером і якістю рефератів, наявних у нього. Відповідно з цим в індивідуальний план інтерна включається реферування того чи іншого джерела обов'язкової літератури. Реферування опрацьованих джерел має дві цілі: по-перше краще засвоєння матеріалу, по-друге документування виконаної обов'язкової роботи.

ІІІ. Науково-практична робота лікарів-інтернів

Основу науково-практичної роботи складають клінічні спостереження чи розробка архівних матеріалів. Кожен інтерн повинен зробити доповідь на заключній науково-практичній конференції, що організовуються наприкінці проходження інтернатури. Тема повинна бути обрана протягом перших двох місяців навчання в інтернатурі. План наукової роботи складається спільно з керівником інтерна при консультативній допомозі відповідального за інтернатуру викладача закладу післядипломної освіти. Інтерн починає виконання наукової роботи на базі стажування, а завершує її під час навчання на кафедрі.

Інтерни займаються науковою роботою під керівництвом свого викладача. Результати наукових досліджень доповідаються на щорічній науково-практичній конференції.

^ Структурований план інтернатури за фахом

Загальна практика-сімейна медицина”
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46



Схожі:

П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом iconП. Л. Шупика Харківська медична академія післядиплом
Видиборець С. В. – професор кафедри гематології І трансфузіології нмапо ім. П. Л. Шупика
П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом iconЛьвівський національний медичний університет імені Данила Галицького Національна медична академія післядипломної освіти
...
П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом iconГапон В. О., д мед н., проф., Стрижеус К. П. Роль студентського самоврядування у формуванні профілактичної спрямованості професійної діяльності майбутнього лікаря вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» (м.
Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава)
П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом iconКиївська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика
Харківської медичної академії післядипломної освіти та співробітниками кафедри ортопедії та травматології №2 Київської медичної академії...
П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом iconНаціональна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика
Заступник директора Департаменту кадрової політики, освіти та науки моз україни, професор
П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом iconНаціональна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика
Типовий навчальний план та програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних закладів освіти пі-iv рівнів акредитації...
П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом iconЗатверджено моз україни
Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного...
П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом iconВасиль Чебан, Лариса Шутак Буковинський державний медичний університет
Застосування інноваційних технологій у процесі викладання гуманітарних дисциплін
П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом iconБіофармацевтичні дослідження деяких гелевих основ павх О.І., Соколова Л. В., Козир Г. Р., Барна О. М., Пласконіс Ю. Ю., Бердей І.І
М. Тернопіль, Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського
П. Л. Шупика львівский державний медичний університет ім. Данила галицького харківська медична академія післядиплом iconНаціональна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика Міністерства охорони здоров’я України Кафедра гематології та трансфузіології
Лікуванні», яка відбудеться 19 квітня 2013 року в рамках IV міжнародного медичного форуму / ІІ міжнародного медичного конгресу «Інновації...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©razom.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи