Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського icon

Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського



НазваЧернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського
Дата конвертації20.03.2013
Розмір179.48 Kb.
ТипДокументи
джерело




Чернігівська міська централізована бібліотечна система

Центральна бібліотека ім. М.М.Коцюбинського


До 105 річниці від дня народження письменниці





Дивосвіт поезії Агнії Барто

Бібліографічна подорож для юного читача


Чернігів 2011


Чернігівська міська централізована бібліотечна система

Центральна бібліотека ім. М.М.Коцюбинського


До 105-ї річниці від дня народження письменниці


^ Дивосвіт поезії Агнії Барто


(1906-1981)


Бібліографічна подорож для юного читача


Чернігів 2011


ББК 83.3( 4РОС)1

Д 44


^ Д 44 Дивосвіт поезії Агнії Барто : бібліографічна подорож для юного читача / упоряд. Н. Крижановська; відп. за вип. Н.Власенко. – Чернігів, 2011. - 20 с.


Минуло 105 років від дня народження Агнії Львівни Барто (1906-1981), дитячої письменниці, з віршами якої виросло вже декілька поколінь. Агнія Барто була президентом Асоціації діячів літератури і мистецтва для дітей і юнацтва, виступала зі статтями про дитячу літературу, писала кіносценарії.

Бібліографічна подорож «Дивосвіт поезії Агнії Барто» пропонує читачеві ілюстрований матеріал про життя і творчість Агнії Барто, рекомендований список її творів та літературу про неї.

Видання може бути корисним широкому колу читачів: дітям, вчителям та бібліотечним працівникам, усім, хто небайдужий до творчості Агнії Барто.


ББК 83.3(4РОС)1


Упоряд.: Н.Крижановська

Відп. за вип.: Н. Власенко

Комп’ютерний набір: Н.Крижановська

Макетування: В. Марченко


Юний друже!


Є книжки, які люблять усі діти. Кожен з дитинства пам’ятає гарні вірші про іграшки:

Ведмедик

Впав ведмедик на підлогу,

Відірвали в нього ногу.

Все одно його не кину,

Бо для мене він – єдиний.


Бичок

Іде бичок, хитається,

Зітхає на ходу:

- Ох, кладочка кінчається,

Я зараз упаду!


М’ячик

Наша Тася гірко плаче:

Упустила в річку м’ячик.

- Тихше, Тасечко, не плач:

Не потоне в річці м’яч.


Пам’ятаєш ці вірші? А хто їх написав, знаєш? Це відома російська дитяча письменниця Агнія Барто. Її ім’я відоме кожному. Її вірші ми знали, ще не вміючи добре говорити та читати. Цікаво, а що ти знаєш про цю чудову письменницю? Чи читали тобі в дитинстві батьки вірші Агнії Барто? Пам’ятають їх за посмішку, за майстерність автора.

Агнія Львівна завжди була оточена дітьми, розуміла їх, раділа і сумувала разом з ними. Вірші поетеси добре відомі не тільки дітям, а й дорослим, коли вони теж були маленькими. Агнія Барто була президентом Асоціації діячів літератури і мистецтва для дітей і юнацтва, виступала зі статтями про дитячу літературу, писала кіносценарії. Вірші Агнії Барто перекладаються на різні мови світу і друкуються в різних країнах. Українські поети Наталя Забіла та Анатолій Костецький зробили чудовий переклад віршів Агнії Барто українською мовою, які знають і люблять усі діти від малечі і до дорослого читача.

Перед тобою книжечка «Дивосвіт поезії Агнії Барто». Мабуть, ти вже не раз подорожував з батьками та друзями і знаєш, що це цікаво – встигай тільки головою крутити, усе роздивлятися, фотографувати та запам’ятовувати. А ця подорож – бібліографічна. Це значить, що подорожуватимемо ми уявно. Насамперед, тут ти знайдеш біографію письменниці, розповідь про її сім’ю, про її улюблену справу – написання віршів для дітей. Щасливої дороги!


Як жила і творила Агнія Барто


У творах А.Барто розкривається перед юними

читачами широкий, різноманітний світ. Це світ

дитинства – у нас і в інших країнах планети, це

світ дорослих людей.

Ф. Гурвич «А.Л.Барто»





«Іде бичок, хитається, зітхає на ходу» - ім'я автора цих рядків знайоме всім. Одна з найвідоміших дитячих поетес - Агнія Барто - стала улюбленим автором для багатьох поколінь дітей. Але мало хто знає подробиці її біографії. Наприклад, про те, що вона пережила особисту трагедію, але не занепала духом. Або про те, як вона допомогла зустрітися тисячам людей, що втратили один одного під час війни.

Лютий 1906 року. У Москві пройшли бали й почався Великий піст. Російська імперія перебувала напередодні змін: створенні першої Державної думи, проведенні аграрної реформи Столипіна; у суспільстві ще не згасли надії на вирішення "єврейського питання". У сім'ї ветеринарного лікаря Льва Миколайовича Волова теж очікувалися зміни: народження доньки. Лев Миколайович мав всі підстави сподіватися, що його дочка буде жити вже в іншій, новій Росії. Ці надії збулися, але не так, як можна було сподіватися на це. До революції залишалося більше десяти років.

Згадувати своє дитинство Агнія Барто не любила. Домашня початкова освіта, французька мова, парадні обіди з ананасом на десерт - всі ці прикмети буржуазного побуту не прикрашали біографію радянського письменника. Тому про ті роки Агнія Львівна залишила самі скупі спогади: нянька із села, страх грози, звуки шарманки під вікном. Сім'я Волових вела типове для інтелігентів того часу життя: помірна опозиція до влади й цілком забезпечене життя. Опозиція виражалася в тому, що Лев Миколайович надзвичайно любив письменника Толстого й за його дитячими книжками вчив дочку читати. Господарством відала його дружина Марія Іллівна, жінка трохи примхлива й ледача. Судячи з уривчастих спогадів, Агнія завжди більше любила батька. Про матір вона писала: "Пам'ятаю, моя мати, якщо їй варто було зайнятися чимось для неї нецікавим, часто повторювала: "Ну, це я зроблю післязавтра". Їй здавалося, що післязавтра - це все-таки ще далеко. У мене завжди є список справ на післязавтра".

Лев Миколайович, шанувальник мистецтва, бачив майбутнє дочки в балеті. Агнія старанно займалася танцями, але великого таланту в цьому занятті не виявляла. Творчу енергію, що рано виявилася, направляла в інше русло - віршоване. Віршами вона захопилася вслід за гімназичними подругами. Десятирічні дівчатка тоді всі до одної були шанувальницями молодої Ахматової, і перші поетичні спроби Агнії були повні "сірооких королів", "смаглявих отроків" і "стислими під вуаллю руками".

Юність Агнії Волової випала на роки революції й громадянської війни. Але якимось чином їй вдавалося жити у власному світі, де мирно співіснували балет і віршування. Проте, чим старшою ставала Агнія, тим ясніше було, що їй не стати ні великою балериною, ні "другою Ахматовою". Перед випускними заліками в училищі вона хвилювалася: адже після них треба було починати кар'єру в балеті. На іспитах був присутній нарком освіти Луначарський. Після екзаменаційних виступів учениці показували концертну програму. Він уважно подивився заліки й оживився під час виконання концертних номерів. Коли юна чорноока красуня з пафосом читала вірші власного твору за назвою "Похоронный марш", Луначарський ледве стримував сміх. А через кілька днів він запросив ученицю в Нарком-прос і сказав, що вона народжена писати веселі вірші. Через багато років Агнія Барто з іронією говорила, що початок її письменницької кар'єри був досить образливим. Звичайно, замолоду дуже неприємно, коли замість трагічного таланту в тобі бачать лише здатності коміка.

Як Луначарському вдалося за досить посереднім віршованим наслідуванням розгледіти в Агнії Барто задатки дитячого поета? Або вся справа в тому, що тема створення радянської літератури для дітей неодноразово обговорювалася в уряді? У цьому випадку запрошення в наркомат освіти було не даниною таланту молодої поетеси, а скоріше "урядовим замовленням". Але як би там не було, в 1925 році дев'ятнадцятирічна Агнія Барто випустила свою першу книжку - "Китайчонок Ван Ли". Коридори влади, де Луначарський своєю волею вирішив зробити з гарненької танцівниці дитячу поетесу, привели її в світ, про який вона мріяла, будучи гімназисткою: почавши друкуватися, Агнія одержала можливість спілкуватися з поетами Срібного віку.

Слава прийшла до неї досить швидко, але не додала їй сміливості - Агнія була дуже сором’язлива. Вона обожнювала Маяковського, але, зустрівшись із ним, не зважилася заговорити. Наважившись прочитати свій вірш Чуковському, Барто приписала авторство п'ятирічному хлопчикові. Про розмову з Горьким вона згодом згадувала, що "страшно волновалась ". Мабуть, саме завдяки своїй сором'язливості Агнія Барто не мала ворогів. Вона ніколи не намагалася здаватися розумнішою, ніж була, не вплутувалася в склоки навколо літератури й добре розуміла, що їй треба багато чому навчитися. "Срібний вік" виховав в неї найважливішу для дитячого письменника рису: нескінченна повага до слова. Перфекціонізм Барто зводив з розуму не одну людину: якось, збираючись на книжковий конгрес у Бразилії, вона нескінченно переробляла російський текст доповіді, незважаючи на те, що читати його необхідно було англійською мовою. Час від часу, одержуючи нові варіанти тексту, перекладач під кінець пообіцяв, що більше ніколи не стане працювати з Барто, будь вона хоч тричі геній.

У середині тридцятих років Агнія Львівна вже користувалася пошаною у читачів і стала об'єктом критики колег. Барто ніколи не говорила про це прямо, але є всі підстави думати, що більша частина відверто лайливих статей з'явилася в пресі не без участі відомого поета й перекладача Самуїла Яковича Маршака. Спочатку Маршак ставився до Барто поблажливо. Проте його спроби "наставляти й учити" Агнію із тріском провалилися. Одного разу, доведена до відчаю його прискіпками, Барто сказала: "Знаєте, Самуїле Яковичу, в нашій дитячій літературі є Маршак і підмаршачники. Маршаком я бути не можу, а підмаршачником - не бажаю". Після цього її відношення з метром зіпсувалися на багато років.

Кар'єра дитячої письменниці не заважала Агнії вести бурхливе особисте життя. У ранній молодості вона одружилася з поетом Павлом Барто, народила сина Гарика, а у двадцять дев'ять років пішла від нього до чоловіка, що став головним коханням її життя. Можливо, перший шлюб не склався тому, що вона занадто поквапилася із заміжжям, а може бути, справа в професійному успіху Агнії, пережити який Павло Барто не міг і не хотів. Як би там не було, Агнія зберегла прізвище Барто, але все життя, що залишилося, провела із ученим-енергетиком Щегляєвим, від якого народила другу дитину - дочку Тетяну. Андрій Володимирович був одним із самих авторитетних радянських фахівців з парових і газових турбін. Він був деканом енергомашинобудівельного факультету МЕІ, і його називали "найкрасивішим деканом Радянського Союзу". У їхньому з Барто будинку часто бували письменники, м
^ Разом з чоловіком
узиканти, актори - неконфліктний характер Агнії Львівни притягав до себе різних людей. Вона дружила з Фаїною Раневською і Риною Зеленою, і в 1940 році, перед самою війною, написала сценарій комедії "Подкидыш ". Крім того, Барто багато подорожувала в складі радянських делегацій. В 1937 році вона побувала в Іспанії. Там уже йшла війна, Барто бачила руїни будинків і осиротілих дітей. Особливо гнітюче враження справила на неї розмова з іспанкою, яка, показуючи фотографію свого сина, закрила його пальцем - пояснюючи, що хлопчикові снарядом відірвало голову. "Як описати почуття матері, що пережила свою дитину?" - писала тоді Агнія Львівна до однієї з подруг. Через кілька років вона одержала відповідь на це страшне питання.

Про те, що війна з Німеччиною неминуча, Агнія Барто знала. Наприкінці тридцятих років вона їздила в цю "охайну, чистеньку, майже іграшкову країну", чула нацистські гасла, бачила гарненьких білявих дівчаток у платтячках, "прикрашених" свастикою. Їй, яка щиро вірить у всесвітнє братерство якщо не дорослих, то хоча б дітей, все це було дико й страшно. Адже з нею самою війна обійшлася не занадто суворо. Вона не розлучалася із чоловіком навіть під час евакуації: Щегляєв, що став на той час видатним енергетиком, одержав направлення на Урал. В Агнії Львівни в тих краях жили друзі, які запросили її пожити в них. Так сім'я влаштувалася у Свердловську. Уральці здавалися людьми недовірливими, скритними й суворими. Барто довелося познайомитися з Павлом Бажовим, який повністю підтвердив її перше враження про місцевих жителів. Свердловські підлітки під час війни працювали на оборонних заводах замість дорослих, які пішли на фронт. Вони насторожено ставилися до евакуйованих. Але Агнії Барто необхідне було спілкування з дітьми - у них вона брала натхнення й сюжети. Щоб мати можливість побільше з ними спілкуватися, Барто за порадою Бажова одержала професію токаря другого розряду. Працюючи біля токарного верстата, вона доводила, що "теж людина". В 1942 році Барто зробила останню спробу стати "дорослим письменником". Вірніше - фронтовим кореспондентом. Але з цього нічого не вийшло, і Барто повернулася до Свердловська. Вона розуміла, що вся країна живе за законами війни, але все-таки дуже сумувала за Москвою. В столицю Барто повернулася в 44-му, і майже відразу життя ввійшло у звичне русло. У квартирі навпроти Третяковської галереї знову господарювала домогосподарка Домаша. Поверталися з евакуації друзі, син Гарик і дочка Тетяна знову почали вчитися. Усі з нетерпінням чекали кінця війни. 4 травня 1945 року Гарик загинув під колесами вантажівки.. Подруга Барто Євгенія Таратура згадує, що Агнія Львівна в ці дні повністю пішла в себе. Вона не їла, не спала, не розмовляла. Свята Перемоги для неї не існувало. Гарик був ласкавим, чарівним, гарним хлопчиком, здатним до музики й точних наук. Чи згадувала Барто іспанську жінку, що втратила сина? Чи мучило її почуття провини за часті від'їзди, за те, що Гарику інший раз не вистачало її уваги?
^ Разом з сином Гариком

Як би там не було, після смерті сина Агнія Львівна звернула всю материнську любов на дочку Тетяну. Але не стала менше працювати - навіть навпаки. В 1947 році вона опублікувала поему "Звенигород" – розповідь про дітей, що втратили батьків під час війни. Цій поемі була уготована особлива доля. Вірші для дітей перетворили Агнію Барто в "особу радянської дитячої книги", впливового літератора, улюбленицю всього Радянського Союзу. Але "Звенигород" зробив її національною героїнею й повернув якусь подобу щиросердного спокою. Це можна назвати випадком або чудом. Поему Агнія Барто написала після відвідування реального дитячого будинку в підмосковному містечку Звенигороді. У тексті, як звичайно, вона використовувала свої розмови з дітьми. Після виходу книги їй прийшов лист від самотньої жінки, яка під час війни втратила свою восьмирічну дочку. Обривки дитячих спогадів, що ввійшли в поему, здалися жінці знайомими. Вона сподівалася, що Барто спілкувалася з її дочкою, що пропала під час війни. Так воно й виявилося: мати й дочка зустрілися через десять років. В 1965 році радіостанція "Маяк" почала транслювати передачу "Шукаю людину". Пошук зниклих людей за допомогою ЗМІ не був винаходом Агнії Барто - така практика існувала в багатьох країнах. Унікальність радянського аналога полягала в тому, що в основі пошуку лежали дитячі спогади. "Дитина спостережлива, вона бачить гостро, точно й часто запам'ятовує побачене на все життя, - писала Барто, - чи не може дитяча пам'ять допомогти в пошуках? Чи не можуть батьки впізнати свого дорослого сина або дочку по їх дитячих спогадах?" Цій роботі Агнія Барто присвятила дев'ять років життя. З її допомогою вдалося з'єднати 923 зруйновані війною сім’ї. Завдяки допомозі письменниці, через 20 років зустрілися дві сестри з України Алла і Белла. В к інці війни їм було 2 і 3 роки, вони загубилися під час повернення з Німеччини. Але їх спогади допомогли їм знайти одна одну.


У її власному житті все складалося щасливо: чоловік просувався по кар'єрних сходах, дочка Тетяна вийшла заміж і народила сина Володимира. Це про нього Барто склала вірш "Вовка - добрая душа". Андрій Володимирович Щегляєв ніколи не ревнував її до слави, і його неабияк веселив той факт, що в деяких колах він був відомий не як найбільший у СРСР фахівець із парових турбін, а як тато "Нашей Тани", тієї, що упустила в річку м’ячик (ці вірші Барто написала для своєї дочки). Барто, як і раніше, багато їздила по усьому світі, побувала навіть у США. Агнія Львівна була "обличчям" будь-якої делегації: вона вміла триматися в суспільстві, говорила кількома мовами, красиво одягалася й прекрасно танцювала. У Москві танцювати було рішуче ні з ким - коло спілкування Барто складали літератори й колеги чоловіка - учені. Тому Агнія Львівна намагалася не пропускати жодного прийому з танцями. Одного разу, будучи в Бразилії, Барто в складі радянської делегації була запрошена на прийом до власника "Машете", найпопулярнішого бразильського журналу. Глава радянської делегації Сергій Михалков уже чекав її у фойє готелю, коли співробітники КДБ повідомили, що напередодні в "Машете" надрукували "злісну антирадянську статтю". Природно, що ні про який прийом не могло бути мови. Розповідали, що сумне обличчя й слова Агнії Барто, що вийшла з ліфта у вечірній сукні й з віялом, Михалков не міг забути ще довго.

У Москві ж Барто часто приймала гостей. Слід сказати, що господарством письменниця займалася вкрай рідко. Вона взагалі зберігала звичний з дитинства спосіб життя: від домашніх турбот її повністю звільнила домробітниця, у дітей були нянька й водій. Барто любила грати у великий теніс і могла організувати поїздку в капіталістичний Париж, щоб купити пачку паперу, що сподобався їй, для малювання. Але при цьому в неї ніколи не було ні секретаря, ні навіть робітника кабінету - лише квартира в Лаврушинському провулку й мансарда на дачі в Ново-Дар’їно, де стояв стародавній ломберний столик і стопками нагромаджувалися книги. Але двері її будинку завжди були відчинені для гостей. Вона збирала за одним столом студентів МЕІ, академіків, молодих поетів і знаменитих акторів. Вона була неконфліктна, обожнювала розіграші й не терпіла чванства й снобізму. Одного разу вона влаштувала вечерю, накрила стіл - і до кожного блюда прикріпила табличку: "Чорна ікра - для академіків", "Червона ікра - для членів-кореспондентів", "Краби й шпроти - для докторів наук", "Сир і шинка - для кандидатів", "Вінегрет - для лаборантів і студентів". Розповідають, що лаборантів і студентів цей жарт щиро повеселив, а от в академіків почуття гумору не вистачило, - деякі з них тоді серйозно образилися на Агнію Львівну.

В 1970-му помер її чоловік, Андрій Володимирович. Останні кілька місяців він провів у лікарні, Агнія Львівна залишалася з ним. Після першого серцевого приступу вона боялася за його серце, але лікарі сказали, що в Щегляєва рак. Здавалося, вона повернулася в далекий сорок п'ятий: у неї знову віднімали найдорожче.

Вона пережила чоловіка на одинадцять років. Весь цей час не переставала працювати: написала дві книги спогадів, більше сотні віршів. Вона не стала менш енергійною, тільки почала боятися самотності. Годинами розмовляла з подругами по телефону, намагалася частіше бачитися з дочкою й онуками. Про своє минуле згадувати як і раніше не любила. Мовчала й про те, що десятки років допомагала сім'ям репресованих знайомих: діставала дефіцитні ліки, знаходила гарних лікарів; про те, що, використовуючи свої зв'язки, багато років "вибивала" квартири - часом для людей зовсім незнайомих.

Агнії Барто не стало 1 квітня 1981 року. Після розтину лікарі були вражені: судини виявилися настільки слабкими, що було незрозуміло, як кров надходила в серце останні десять років. Одного разу поетеса сказала: "Майже в кожної людини бувають у житті хвилини, коли вона робить більше, ніж може". У випадку з нею самою це була не хвилина - так вона прожила все життя.

Творчість А. Барто надзвичайно різноманітна. Вона написала багато віршів, поем, пісень, п’єс, усмішок, загадок, кіносценаріїв, клоунад, водевілів, комічних монологів та діалогів. Мільйони книг письменниці надруковані 86 мовами світу.

Агнія Барто була удостоєна найвищих нагород країни: Державної премії СРСР у 1950 р., Ленінської премії у 1972 р. Але найдорожчою для неї стала медаль «За улыбку», яку вона отримала від дітей. В 1976 р. її нагородили Міжнародною премією ім. Г.К.Андерсена. Крім цього, вона мала орден Леніна, орден Жовтневої революції, два ордени Трудового Червоного Прапора, орден «Знак Пошани», Міжнародну Золоту медаль ім. Л.Толстого «За заслуги в деле создания произведений для детей и юношества».

Ім’ям Барто названо одну з малих планет, що обертається навколо Землі. Цю планету відкрили і назвали на честь улюбленої письменниці працівники Кримської астрофізичної обсерваторії. Міжнародний центр у США зареєстрував її за номером 2279.


Книжки для тебе, юний друже
















Собрание сочинений в 4-х т. / А. Барто. – М. : Худ. лит., 1981. - т.1-4.

Собрание сочинений в 3-х т. / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1970. – т.1-3.


Окремі твори:


Буква «Р» / А. Барто. – М. : Малыш, 1968. – 20 с.

Было у бабушки сорок внучат : стихи / А. Барто. – М. : Малыш, 1986. - 78 с.

В зимовий ліс по квіти / А. Барто. – К. : Веселка, 1974. – 48 с. : іл.

В школу / А. Барто. – Л. : Художник РСФСР, 1966. - 16 с.

Вам не нужна сорока? : стихи / А. Барто.– М. : Малыш, 1987. – 20 с.

Веревочка / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1980. - 12 с.

Вірші для дітей / А. Барто. – К. : Гроно, 1997. – 8 с. : іл.

Вовка – добрая душа : стихи / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1979. - 33 с.

Где живет герой? / А. Барто. – М. : Детгиз, 1959. - 174 с. : ил..

Девочка - ревушка / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1971. - 16 с.

Девочка чумазая : стихи / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1987. – 40 с. : ил.

Делегатка Настенька / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1971. – 16 с.

Детям: стихи /А. Барто – М. : Дет. лит., 1986. – 240 с.

Дом переехал : стихи / А. Барто. – М. : Правда, 1956. – 32 с. : ил.

Дождь в лесу : стихи / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1982. – 32 с. : ил.

Думай, думай : стихи / А.Барто. – М. : Дет. лит., 1978. – 59 с. : ил.

Если вы ему нужны : стихи / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1982. - 32 с. : ил.

Есть такие мальчики / А. Барто. – М. : Сов. Россия, 1972. – 14 с. : ил.

Жадный Егор : стихи / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1983. - 16 с. : ил.

Жил на свете самосвал : стихи / А. Барто. – М. : Малыш, 1987. – 8 с. : ил.

За цветами в зимний лес / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1974. – 111 с. : ил.

Записки детского поэта / А. Барто. – М. : Сов. писатель, 1976. – 336 с.

Звездочки в лесу : стихи / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1973.- 32 с. : ил.

Зовите бабку / А. Барто. –М. : Малыш, 1972. - 16 с.

Игра в слова / А. Барто. - К. : Веселка, 1980. – 4 с.

Іграшки : вірші / А. Барто. – К. : Гроно, 1995. - 16 с.

Игрушки : стихи / А. Барто. – М. : Малыш, 1982. – 4 с.: ил.

История на просеке / А. Барто. – М .: Дет. лит., 1974. – 16 с.

Лебединое горе / А. Барто. – М. : Малыш, 1975. – 8 с.

Леночка с букетом : стихи / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1984. – 95 с. : ил.

Мальчик наоборот / А. Барто. – М. : Сов. Россия, 1967. – 87 с.

Машенька / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1969. – 12 с.

Медвежонок-невежа : стихи / А. Барто. – М. : Малыш, 1985. – 8 с. : ил.

Младший брат / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1972. – 24 с. : ил.

Мы с Тамарой / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1973. – 110 с. : ил.

На заставе / А. Барто. – М. : Дет. лит.,1972. – 16 с.

Найти человека / А. Барто. – М. : Сов. писатель, 1969. - 296 с.

Настенька / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1970. – 16 с. : ил.

Не одна / А. Барто. – М : Дет. лит., 1965. – 10 с.

О чем поют птицы : стихи / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1981. – 95 с. : ил.

Обида : стихи /А. Барто. – М. : Дет. лит., 1967. – 11 с.

Очки / А. Барто. – М. : Малыш, 1969. – 32 с.

Первоклассники : стихи / А. Барто. – М. : Детгиз, 1960. – 23 с. : ил.

Переводы с детского : стихи и прозаические отступления автора . Рис. детей. / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1979. – 175 с.

Песенка о Москве : стихи / А. Барто.- М. : Дет. лит., 1988. – 12 с. : ил.

Пестрые страницы / А. Барто. – М. : Детгиз, 1958. – 86 с. : ил.

По дорожке, по бульвару…: стихи / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1967. – 62 с.

Подари, подари / А. Барто. – Сов. Россия, 1965. – 48 с.

Подростки, подростки…: стихи / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1984. – 47 с.

Помощница / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1996. – 16 с.

Про слезы и дела : стихи, песни / А. Барто. – М. : Молодая гвардия, 1957. – 142 с.

Просто стихи : стихи / А. Барто. – М. : Малыш, 1974. – 16 с.

Снегирь : стихи /А. Барто. – М. : Малыш, 1984. – 18 с. : ил.

Стихи детям / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1981. – 638 с. : ил.

Твои стихи / А. Барто . – М. : Дет. лит., 1983. – 383 с.

Фонарик / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1966. – 163 с.

Я выросла : стихи / А. Барто. – М. : Дет. лит., 1983. – 32 с. : ил.

Я знаю, что надо придумать / А. Барто. - М. : Дет. лит., 1970. - 224 с. : ил.


Прочитай докладніше

про життя і творчість А.Л.Барто


Жизнь и творчество Агнии Барто : сборник. – М. : Дет. лит., 1989. – 336 с.

Разумневич В. Книги на всю жизнь / В.Разумневич. - М. : Просвещение, 1975. – 176 с.

Разумневич В. Улыбнись на счастье : о стихах Агнии Барто / В. Разумневич. – М. : Книга, 1973. – 45 с.

Поэзия доброты // Шкільна бібліотека. – 2008. - № 3. – С.149 – 152.

Соловьев Б. Агния Барто : очерк творчества / Б.Соловьев. – М. : Дет. лит., 1979. – 318 с. : ил.

Сивоконь С. Уроки детских классиков / С.Сивоконь. – М. : Дет. лит., 1990. - 286с.

Баруздин С. Заметки о детской литературе / С.Баруздин. – М. : Дет. лит., 1975. – 40 с.
Козлова С. А. Дошкольная педагогика : учебник для студ. проф. учеб.

заведений / С.А.Козлова. –– М. : Академия, 2007. – 416 с.
Нельсон Е. А. Барто в поэзии и в жизни / Е.А. Пельсон // Детская литература. – М. : Дет. лит., 1967. – С.132-148.

Детская литература : сборник / под. ред. Е.Зубаревой. – М. : Просвещение, 1989. – 400 с.

Советская детская литература / под. ред. В.Разовой. – М. : Просвещение, 1978. – 496 с.

Барто А. Записки детского поэта. – М. : Советский писатель, 1978. – 352 с.

Барто А. Немного о себе / Барто А. // собрание сочинений в 4-х томах.

Т. 4. – М. : Худ. лит., 1984. – С. 396–410.

Барто А. Немного о себе / А.Барто // Вслух про себя : сборник статей и

очерков советских детских писателей. – М. : Детская литература, 1975.– С. 22–33.

Агния Львовна Барто // Литература: Я познаю мир : детская

энциклопедия. – М. : ACT, 1999. – С. 44–46.

Химика О.С. Поэзия доброты. – // Читаем, учимся, играем. – 1998. – №

8. – С. 121- 123.

Гурвич Ф. А. Л. Барто / Ф.Гурвич // Дитяча література. – К: Рад. школа,

1967. – С. 399-413.

Колекція «Агнія Барто». – Режим доступу: http://video.yandex.ua/ external/4611686019341291637/view/40897205/?cauthor=lnikitushina&cid=1

А.Барто Стихи детям. – Режим доступу: http://gatchina3000.ru/ literatura/agniyabarto/


Зміст


Юний друже! ( передмова ) 4


Як жила і творила А.Барто 5


Книжки для тебе, юний друже 11


Прочитай докладніше про життя і творчість А.Л.Барто 13





Дивосвіт поезії Агнії Барто


Бібліографічна подорож для юного читача


Відповід. за випуск: Н.Власенко


Комп’ютерне макетування: В.Марченко


Чернігівська міська центральна бібліотека імені М.М.Коцюбинського

Адреса: 14000 м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 22, II поверх


Тел..: ( 0462)77-51-20

E-mail: lib-cls@ukr.net



Схожі:

Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського iconЦентральна міська бібліотека ім. М. М. Коцюбинського (вул. Кирпоноса, 22)
Майстер Часу Іван Антонович Кочерга : до 130-річчя від дня народження : бібліогр список / укладач, комп набір О. Чирик; відп за вип....
Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського iconІнформація «Про розвиток бібліотечної справи та організації бібліотечного обслуговування населення»
До складу цбс входить центральна районна бібліотека, районна бібліотека для дітей, міська бібліотека та 21 бібліотека, що розташовані...
Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського iconПовідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції Замовник: > Найменування: Управління культури Сімферопольської міської ради
Лот №1 – комунальний заклад Сімферопольської міської ради «Централізована бібліотечна система для дорослих» у кількості 19761,02...
Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського iconГорохівська центральна бібліотечна система Інформаційно- методичний відділ «Хай козацька мудрість воскреса щоднини»
Козаки внесли значний вклад в створення південних околиць краю, вони виступали бойовим ядром численних народних повстань, взяли найактивнішу...
Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського iconВип. I гайова О. В. «Адвокат українського слова»
Феномен Михайла Коцюбинського у художніх вимірах українства, що відбулася в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику...
Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського iconПоложення про Всеукраїнський конкурс буктрейлерів «Оживають герої на екрані у рекламі» (обласний тур) Загальні положення
Державний заклад «Державна бібліотека України для юнацтва», Українська бібліотечна асоціація
Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського iconЦентральна бібліотека Козелецької централізованої бібліотечної системи
...
Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського iconУправління культури і туризму облдержадміністрації Одеська обласна бібліотека для юнацтва ім. В. В. Маяковського Серія «Методична скарбничка»
Бібліотечна екскурсія є формою просвітницької роботи в бібліотеці, додатковим засобом формування іміджу бібліотеки, залучення до...
Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського iconЧернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Веремейчик о. Розвідувальна експедиція І.І. Ляпушкіна 1947 р на Чернігівщині. – 2008, 6, 40 – 47
Чернігівська міська централізована бібліотечна система Центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського iconЦентральна бібліотека Козелецької централізованої бібліотечної системи
Матеріал систематизований за змістом видань, за розділами, які в комплексі відображають основні питання краєзнавства. Літературу...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©razom.znaimo.com.ua 2000-2014
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи